Маріонетка

Тримаєш за коси мене

і тягнеш до себе

тримаєш усе що там є,

в душі моїй небо

люблю і гублю в собі

крила єдині

ти хитрий як лис,

що біжить по пустині

по стежці ходила услід,

любила ці ігри

ти був наркотичний магніт,

розкладав стежки з пеплу

коли я приходила в себе

ти бачив

як я потребую

буває так лячно мені

Тягни мене за коси як за нитку

Я твоя дівчина маріонетка

Сьогодні в твоі ігри ми зіграєм

А завтра я стрілятиму, ти знаєш

Герой фантастичних поем,

я була твоя лялька,

від мене ти вабив свій дзен

не питав спросу взяти

фіалку у руки,

морити від скуки,

без сонця її біля себе

тримати ти міг

я більше в полоні не ллю

своі сльози солоні,

на твоїх долонях не сплю,

як на твердому лоні,

у твоїй душі розростеться

і знову фіалка нова

с фіолетовим тоном живим

Ти мене тримаєш

і не відпускаєш,

серце моє бьється

більше не озветься