Лелека

За вікном зелений явір вітами колише.

Сад вишневий понад вечір полонила тиша.

Я сумую за тобою і до серця плачу.

Мені тяжко аж до болю, що тебе не бачу.

Промайнуло й пішло все, що щастям було...

Поросло сон-травою, та полинню гіркою.

В брамі ночі далеко гасне сонця свіча...

Я - самотня лелека...

Відтепер нічия.

Відпущу любов на волю, де вітер гуляє.

Але сумно аж до болю, як все пригадаю.

Сльози застилають очі срібною росою

І пливе журба дівоча як дим над водою.

Промайнуло й пішло все, що щастям було...

Поросло сон-травою, та полинню гіркою.

В брамі ночі далеко гасне сонця свіча...

Я - самотня лелека...

Відтепер нічия.