Мій Річард

Мій Річард – він, мов скеля, міцний

Він всюди неочікуваний гість

Він співав мені найчудовіші пісні

З усіх, які я чула хоч колись

Мій Річард – він не боїться мечів

І блиску моїх сяючих очей

Він приходить у таємні сни королів

Читає він думки простих людей

З ним поруч не боюся вночі

У хащах ні ведмедів, ні вовків

Ні дрімлюги, що тужливо кричить

Ні шурхотіння хижих кажанів

Блукаю в непроглядних лісах

Крізь темряву летять мої пісні

Бо якщо вже він не страшний мені сам

Чого в житті лякатися мені?

Мій Річард – він володар нічний

Він сяйво зір і темрява лісна

Він примара, він - холодна тиша труни

Вий вовка, чорні крила кажана

Мій Річард – він, мов скеля, міцний

Мій Річард – він, мов скеля, міцний