Своя ріка

Вітер підіймався, хвиля билася о хвилю

Штиль минав, хвилі хвилювали мрію

А, згідно мрії, мивсі були однакові

Усміхнені, завзяті, раділи і балакали

 

Але така ідилія існує лише в казці

Насправді усі різні, на кожному по масці

По одній, як мінімум, чим більше, тим і краще

Багато векторів у наших тракторів

 

А у людей все просто, я б так хотів

Приміряв на себе, не бачив берегів

А ще не пізно пошукати різних

Таких, як ми з тобою і зрозуміти, що

 

Тебе несе своя ріка

І то ласкає, то зникає, то гірчить

Палає й замерзає вже за мить

Та все одно ось тобі моя рука

Як цуценя шукаємо ми вихід для сліпих

Всі твої шоу б'ють мене під дих

І всі мої приколи тебе не чіпляють

І сенсу вже немає пояснювати сенс

 

Побитися простіше, лаятися легше

Пробачити, це бачити, навіщо і кому

Де б взяти паузу набратись розуму

Де мені мовчати, до кого і чому?

 

Якщо ми не зійдемося хоча б у цьому

Тоді вже дим нашому дому

Лелеки на прощання скажуть що ж ви, зьоми

Було ж наче просто зрозуміти, що

 

Тебе несе своя ріка

І то ласкає, то зникає, то гірчить

Палає й замерзає вже за мить

Та все одно ось тобі моя рука

По нашій річці йде цунамі, неначе ми на Хуанхе

Дива трапляються із нами, я знаю як, не знаю де

 По області туман, кружляє хула-хуп

Із усіх дурниць заварено цей суп

І лізе, лізе зуб. Схоже, лізе мудрий

Я врешті заспокоюся і зрозумію, що