Дзеркало

Як розірватися мені серед красивих?

Серед розумних, серед чемних, серед сильних?

І їм усім зі мною важко

Не те, щоб перегнати порівнятись тяжко

 

Коли я щось кажу парламент замовкає

Записує і думає. У іграшки не грає.

Білявки ціпеніють, брюнетки аплодують

Руді шикуються, поголені святкують

 

Від оплесків гучних тікаю я на яхті

Собі кажу що далі? Може в космонавти?

Мораль цієї басні Нема моралі

Дзеркало моє Що? Бреши і далі!

 

Бреши нам, дзеркало, бреши

Сонце у зеніті, прокидайсь, ледащо

Далі буде більше, дедалі буде краще

І, ще не випивши розчиненої кави,

Швидко я беру до десятої октави

 

От що не напишу всі кажуть: Лев Толстой!

Сім паспортів минуло, а я ще Фоззі-бой

Усі слова мої відбиті у граніті

Діти в школі вчать їх цієї миті

 

Важко уявити розміри моєї уяви

Ще, будь ласка, кави. Окуляри під заставу

Я потім донесу усі деталі

Дзеркало моє Що? Бреши і далі!

  

Бреши нам, дзеркало, бреши

Еґо як в Олега, башка як у Сашка

Слава в Ярослава, у Коті аперкот

У молодого Сані посмішка ОК

У Віті тіті-міті, діджей - супермодель

 

Поволі проростає наш великий кущ

Розвозимо ми людям веселощі під ключ

Дзеркало блищіть, мене несе.

Вірите, не вірите повірте. Ну і все.