Вікна моєї хати

Там, де зорі колись колискових співали,

Де калиновій край і казок дивоцвіт,

Пролягла крізь життя й серце

Стежка, що між тополь в’ється

І до дому веде, до воріт.

Вікна моєї хати, світлі й трішки сумні,

Мов очі мами і тата, дивляться в душу мені.

Вікна моєї хати, вірний мій оберіг!

Світло мрії і надії — батьківський поріг.

Тихо стукну в вікно на зорі, на світанку.

Я батьків обійму, до землі їм вклонюсь.

Про життя, про любов ніжну

І про долю свою грішну

Розповім, і за них помолюсь.

Вікна моєї хати, світлі й трішки сумні,

Мов очі мами і тата, дивляться в душу мені.

Вікна моєї хати, вірний мій оберіг!

Світло мрії і надії — батьківський поріг.

Вікна моєї хати, світлі й трішки сумні,

Мов очі мами і тата, дивляться в душу мені.

Вікна моєї хати, вірний мій оберіг!

Світло мрії і надії — батьківський поріг.