Тиша і грім

Довго спали вітри у ярах на припоні

Довго тиша гнітюча полями повзла

І стояли дерева німі на усонні

Знемагала в пилюці вечірня імла

І на трави не бризнули роси мов перли

Як рум\'янець густий раннє небо залив

І здавалось життя задрімало завмерло

Заблукало в безмежжі неміряних нив

І здавалось нема ні початку ні краю

Цій нудоті німій і нудній німоті

Найстрашніше мабуть тільки тиша карає

Коли поруч з тобою повзе по житті

Та звелася з-за лиману

Хмара темно-сиза

Полоснули ятагани

Блискавки донизу

І вітри на перепутті

Загриміли цепом

Розірвали свої пута

І помчали степом

І озвалися долини

Гомоном знайомим

І упала на коліна

Тиша перед громом

І земля впилась водою

Мов живою кров\'ю

І обнявся сміх з журбою

Ненависть з любов\'ю

Гей почуйте добрі люди

Заздрить мені треба

Грім ударив мені в груди

Грім з ясного неба

І озвалися долини

Гомоном знайомим

І упала на коліна

Тиша перед громом

І озвалися долини

Гомоном знайомим

І упала на коліна

Тиша перед громом

І вітри на перепутті

Загриміли цепом

Розірвали свої пута

І помчали степом

І озвалися долини

Гомоном знайомим

І упала на коліна

Тиша перед громом

І озвалися долини

Гомоном знайомим

І упала на коліна

Тиша перед громом

І озвалися долини

Гомоном знайомим

І упала на коліна

Тиша перед громом