Озеро (feat. Фагот)

Всі пам'ятають те покинуте озеро за містом

Зовсім безлюдне по осені

Тихе навесні, невагоме у червні

Озеро, в якому тонули наречені

Всі пам'ятають ту зарізану дівчину

Виловлену в озері — нічого незвичного

Довге волосся, глибокі порізи

Рани мов стигми, загострені риси

Збилась під нігтями кров її убивці

Темне місто, печальні традиції

Ангели смутку завжди напоготові

Таких жінок убивають із любові

І кожного разу, коли вони зустрічалися

Коли сварилися і сперечалися

Все перекочувалося і не закінчувалось

І кожного разу повітря засвічувалось

З очей виганяючи найменший сумнів

Історія їхніх дивних стосунків

Не мала продовження і жодного змісту

Але варта того, щоби її розповісти

Всі намагалися побачити невидиме

Всі говорили, що вона була відьмою

Всі вірили у духів та у вічне спасіння

Жінки збивались на печальне голосіння

Всі говорили, що вона була закохана

Що пам'ять про неї кимось глибоко захована

З усіх її коханців не залишилось жодного

"Хто її убив?" — питали один одного

Хто її любив? Хто не міг її пробачити?

Хто її убив на останньому побаченні?

Хто озвався голосом у замкнутому просторі?

Хто її сховав у цьому чортовому озері?

І кожного разу, коли вони зустрічалися

Коли сварилися і сперечалися

Все перекочувалося і не закінчувалось

І кожного разу повітря засвічувалось

З очей виганяючи найменший сумнів

Історія їхніх дивних стосунків

Не мала продовження і жодного змісту

Але варта того, щоби її розповісти

Бачити, як ти видихаєш повітря

Далі сумніватися, далі не вірити

Далі ненавидіти, далі мовчати

Під вікнами твоїми залишаючись в лещатах

Шкіра твоя, що ніколи не остудиться

Я так і не звик до твоєї відсутності

Я так і не зжився з твоєю неуважністю

З легкістю твоєю, жагою і несправжністю

Співи твої, від яких робилось тепло

Голос твій, що нагадував про пекло

Спогади твої, що завжди лишались темними

Дихання твоє, що робило з мене демона

Серце твоє, поруйноване ножами

Ліжко, в якому ми разом лежали

Страсті Христові, що насправді ще бувають

З такої любові жінок і убивають

І кожного разу, коли їх відспівували

Відстрілювали і хором підспівували

Ніби життя кримінальних ангелів

Вичитували із церковних Євангеліїв

Переповідали їхню історію

Темну, спотворену і нескорену

Переписану, недоговорену

Ними самими вкотре повторену!

І кожного разу, коли вони зустрічалися

Коли сварилися і сперечалися

Все перекочувалося і не закінчувалось

І кожного разу повітря засвічувалось

З очей виганяючи найменший сумнів

Історія їхніх дивних стосунків

Не мала продовження і жодного змісту

Але варта того, щоби її розповісти