Двірник

Пальці німіють, та серце холоне

Не можу тримати перо

Десь в церквах лунають весільнії дзвони,

В сусідів звучить болеро

Поштарка листи вже давно не заносить,

Запхавши папір в інтернет.

Пружина в годиннику вже не підходить

Не влазить в підрамник багет

Але мій вальс. Все ще звучить.

Гойдаються мрії. В вінтажній колисці

Ї підлога стара скрипить

Гей, двірник! Скажи мені, вуйку,

Чому шаленію від неї Гей, аптекар!

Дай ми пігулку Щоб трохи забувся за неї

Гей, двірник! Скажи мені, друже

Невже я знов закохався.

Сну не маю за нею так тужу

Й запиваю горівку вином

Я не нарікаю на сивую зиму,

На холод міських батарей.

Думками зігріюсь, пірну під перину.

В душі, мов Provence Du Solei

Ріхтую пружину в годиннику свому,

Посуну годину вперед

Щоб знову зустріти у снах мою милу,

Доспівую другий куплет

Тому, що мій вальс. Все ще звучить.

Гойдаються мрії. В вінтажній колисці

Ї підлога стара скрипить

Гей, двірник! Скажи мені, вуйку,

Чому шаленію від неї Гей, аптекар!

Дай ми пігулку Щоб трохи забувся за неї

Гей, двірник! Скажи мені, друже

Невже я знов закохався.

Сну не маю за нею так тужу

Й запиваю горівку вином