Може то дим

Приспів

може то ти, чи може то дим,

може то ти, а може то дим там

може то ти, чи може то дим,

може то ти, а може то дим там

може то ти, чи може то дим,

може то ти, а може то дим там

Перший куплет

не знаю я на скільки сильно мене вкрала ти,

кохаю так ніби сліпий я, ну а ти мій поводир,

багато дир в своїх легенях димом тим я намутив.

я тратив, пив, із підземелля вилізти я так хотів.

Може почнемо з тобою з нуля все?

Чи може закінчим нулем тут і все?

Коли хапанемо то я роздупляв те

Шо долі твоєї єдиним творцем

Буду я вічно воно ж так мете

Для долі побічної є прометей

Коли то закінчеться хочеться ше

Руки не пхай бо жара, попечеш.

Без неї так важко завжди мені бути з тобою собою.

І ніби в упряжці здоровій такій і ніби далеко у полі.

Зявлялась мені, коли у вісні, разом були і я був довольний.

Почуття в нас сильні такі взагалі не серйозні як алкогольні

Ти ніби як бренді і кола бадяга, я ніби просто як бренді.

Подивися навколо в моїх очах ти жертва екперементів

Не женися по колу за мною для мене приставка ти просто як денді.

Коли диму нема в голові не потрібна мені без тих всіх моментів.

- Не потрібна мені ти

- Зачекай зачекай!

- Стій ше не йди.

- Зачекай!

- Дуже потрібна я передумав втікати, ти не спіши!

- Не йди, ну не йди, нєє!

- Будь ласка, стій!

- Тебе відпустив

- Ти лети не вгору з обриву тільки до низу.

- Чуєш лети!

- Давай

Приспів

Другий куплет:

Рухи твої зачаровані плавні, а нас рознесло ніби попіл газетний.

Насправді не в тєму це все і не в тєму взагалі було нам починати.

Мої пальці у схованці твої на ребрах. З тобою ми в темряві дихали голосно.

Стріляла у серце і зброї не треба. Рани від тебе зігріють на небі.

Твій погляд поранює тихо і солодко.

Цей погляд - корупція,

Руки - інфляція,

Серце - дежавна зрада.

Твій погляд - наручники,

Губи - намордники,

Язик - кримінальний кодекс.

Твій погляд - це сесія,

Шкіра - сецесія,

Пальці - зарах чи талон (по черзі).

Голос - гіпербола,

Серце - метафора,

Я - капітан Очевидність.

Твій погляд - рецензія

Тіло - поезія,

Груди - моя епітафія.

Твій погляд - репресія,

Вухо - цензура,

А сльози твої - децимація.

Твій погляд він як ексгумація

Для монстрів моїх і їх тьолочок.

Образа твоя - депорація.

Думки твої - острів з полочок

Де правда, добро, ну і капля лукавства.

Слова твої - гострі голочки,

І в них протікає для мене лікарство.

Ти колиш - мені стає солодко.

Ти колиш - мені стає солодко.

Ти колиш - мені стає солодко.

Ти колиш? Коли, моє золотко.