Піаніст

Піаніст

Це було учора

Це було страшенно давно

Сонце продало душу

І покинуло місто

Це було насправді

Якесь чорно-біле кіно

Ми прийшли на останній

Наш сеанс піаніста

Пам'ять клавіш

В подушечках пальців рук

Не забути про те, що розтікалось – бажалось

Це початxок руху бодай твоїх струн

Я – річка, це найкраще, що з тобою траплялось

Листя з неба впало

А ми рахували Слонів

На годиннику осінь

Зупиняється сонно

Жовто-темная хвиля

Розучених напівтонів

Розілляюся по тобі

Я дощем монотонним.