Відпускай

Дивно,

що світло відкриває надто більше ніж достатньо,

Що вечір коли ближче все і сонце дає задню,

Людина бачить менше

але чітко те що варто,

тому що,

все зайве

Сховає тінь до завтра.

Вмикай кошачі очі,

ледащо,

Ти думаєш що буде важче, питаєш нащо

Навіщо знову головою в ночі густі хащі

Відпускаєш

Бо ж завтра буде краще..

Відпускай до завтра краще політай

Відпускай до завтра краще політай

Відпускай до завтра краще політай

Завтра буде краще, завтра буде краще

Дивно,

коли минає північ Я наповнююся словом

Ловлю сюжети, лінії і жести випадково

Я наче трохи вище землі

Я наче відрізняю всі відтінки темноти і чую простір

Він дикий,

пустий але так хаотично складений.

У круговерті атомів,

дурних словесних викиднів,

не розгубити б запалу,

не погасити повінню

Що неодмінно вирине

Із несвідомих закутків.

Можливо це той змій що не шукає лиш пригадує

Тримає міцно хвіст

і руху кола слідує,

Усе старе відроджує,

Усе, що породив ковтає. Знаю,

Що Це лише уяви ритуал,

Зловити думку, розпізнати сенси,

що є вище..

Та втрачену сьогодні, я завтра пригадаю

Бо ж завтра буде краще, тихше,

До неба ближче

Відпускаю

Відпускай до завтра краще політай

Відпускай до завтра краще політай

Відпускай до завтра краще політай

Завтра буде краще, завтра буде краще

Дивно, не кожен день дарує таємничі одкровення.

Намагання, творчі муки,

все намарно, хмарно, темно

З порожнього в пусте і навпаки

Стою невпевнено,

Це втома

Просто кома,

Залишу три крапки…