Мила моя

Я піду в далекі гори у вечірнюю годину І попрошу вітра зворів, щоб не спав, не спав до днини Щоб летів на вільних крилах у широкі полонини І приніс до ранку квіти, що так люблять очі сині (One, two, three, let's go) Мила моя, люба моя, сонця ясен цвіт Я несу в очах до тебе весь блакитний світ Я несу в устах цілунки, радісні пісні А в руках несу я ласку, квіти весняні Нехай зорі тануть іскрами в небі Вітер реве свистом далеким Нехай шлях тернистий, нелегкий А хвилі не дають доплисти до тебе (або) Хай мости провисають намистом Хмари тягнуться саме над містом Грози рвуть небеса так барвисто Сліди дощ замітає, та визнай На шляху негоди — пусте, пусте Ладен хоч звернути гори — авжеж Ти побачиш мене скоро, адже Адже (гей, гей) Мила моя, люба моя, сонця ясен цвіт Я несу в очах до тебе весь блакитний світ Я несу в устах цілунки, радісні пісні (пісні) А в руках несу я ласку, квіти весняні Я піду в далекі гори у вечірнюю годину І попрошу вітра зворів, щоб не спав, не спав до днини Щоб летів на вільних крилах у широкі полонини І приніс до ранку квіти, що так люблять очі сині