Він ніколи не почує цих слів
Коли їх будуть казати всі
Він буде десь дуже далеко але точно не тут
Найсвітліші голови із придиханням згадуватимуть його псевдонім
Ним називатимуть вулиці, викладатимуть в інститутах
Та це буде лише років через сто, а зараз
Коли ренесанс ще не пофарбовано у червоний
Він сидить та написує у щоденник фрази
Розрізаючи паперову тишу
Фрази, які геній ніби не має писати
Та все ж таки пише
Можу, одначе, з певністю сказати
Що людей, які б вірили в мене, біля мене — немає
Певне, і поза мною
Чи це сумерки?
Іноді мені здається, що я готовий іти не тільки в самотність
Ії я люблю, а і в Лету
Лету я теж люблю
Сумерки
Тіні по кутках
Завмираюче небо
Сьогодні самотність дихнула мені назустріч
Холод тільки зовнішній
Все глупо
Безконечно глупо й непотрібно
Треба кудись в закуток великого міста
Життя, котре перегнало мене
І переганяє туди, куди я не можу і не хочу
Життя завтрашнє й навіть сьогоднішнє
Будувати можуть тільки інші, зовсім інакші люди
Люди розуму й інтелекту
Практики, вигадки, тверезості, порядку, спорту
Моє майбутнє мусить пройти в бібліотеці філософсько-релігійній
У перекладах, в писанні, може, п'єс, статей
Може, у видавництві
Може, у педагогіці
Навіщо?
Сил немає більше боротися
І це навіщо?
"Газ" — мій "екзамен", заповідає виразний провал
З провалом буде і кінець кар'єри
Тобто кінець на роботу права
Вузька п'єса для мене
Добра для інтелектуаліста
Моя робота тут теж більше інтелектуальна
В "майстерності" і взагалі
Свойого внесено мало
Постановник не творець: тільки виконувач, інтерпретатор
Хочу швидше збути
І вирішити тим самим своє майбутнє
Коротке й незаманчиве майбутнє
Чергової моєї індивідуальності
Леся Курбаса
Геній не мешканець неба, не Бог та не диявол
Геній - людина яка завжди в собі сумнівається
Геній - це просто слово
А за геніальністю праця та біль
І зараз можливо щоденник пише той
Чиє слово вже вже завтра лунатимуть звідусіль
