Ніч яка місячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай
Вийди, коханая, працею зморена
Хоч на хвилиноньку в гай
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу
Небо незміряне всипане зорями
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу
Сядем укупочці тут під калиною
І над панами я пан
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелиться полем туман
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу
