до чистилища праворуч

Я чоловік Натомість найважчим подихом та стогоном в моєму ліжку На твоєму обличчі опиняться сплески ридань У порожній кімнаті, холодній від твоїх сліз Я чоловік Твоє серце, зігріти моїм подихом по шиї Засмажу та подам собі до вечері і запиватиму багряним Як кров вином, повільно пережовуючи (повільно пережовуючи) Я чоловік Не збагнеш, як яромат китиці польових квітів Перетвориться в бридке амбре троянд (троянд) І колючки їх шрамами увіпнуться в твої долоні Я чоловік Твоя врода потоне у розкоші моїх лестощів А потому усмішка з твого обличчя паршивим склом (паршивим склом) Розіб'ється об тверду мов камінь брехню з моїх вуст Я чоловік Пестощі твого тіла здаватимуться тобі моїм ремеслом Доки в мить усвідомлення судоми не почнуть ламати твої кістки А жовч давити в горло Я чоловік Я поведу тобі по язику тонким лезом, щоби кожного Поцілунку з іншим, моє ім'я згадувалось Тобі кровавим присмаком в роті (я-я-я!) Новеліст! Скільки добра приніс Скільки також смутку, горю, розпачу Й залишив у самотності Не переживай Я і сам залишився ні з чим Окрім твоїх листів Скільки добра приніс Скільки також смутку, горю, розпачу Й залишив у самотності Не переживай Я і сам залишився ні з чим Окрім твоїх листів Каюсь Каюсь Каюсь Каюсь Каюсь Каюсь Каюсь! Каюсь! Каюсь Та пішов я до дідька Мені перехожий кожен Каже, що він мені судив життя Роль надто тендітна В ночі не сплю - кажан Бажав, щоб сонце згоріло, як я Та пішов я до дідька Мені перехожий кожен Каже, що він мені судив життя Роль надто тендітна В ночі не сплю - кажан Бажав, щоб сонце згоріло, як я Новеліст! Скільки добра приніс Скільки також смутку, горю, розпачу Й залишив у самотності Не переживай Я і сам залишився ні з чим Окрім твоїх листів Новеліст! Скільки добра приніс Скільки також смутку, горю, розпачу Й залишив у самотності Не переживай Я і сам залишився ні з чим Окрім твоїх листів