кістки кістки кістки

Фанера замість вікон Замість тиші — знову постріли Очі прикриває кожен перший апостол Коли ж було просто? Тем завжди вдосталь Та всі важливі рішення приймаються репостами Спалахи у небі — коридор, підлога, постіль Не знаю, де мій дім, все життя живу як в хостелі Дихати нема чим у закритому просторі Тільки і розмов як же заїбало Довгі руки самоти Обіймають мої кістки, кістки, кістки, кістки Я би дав тобі щось Але ж зовсім пустий Пустий, пустий, пустий Я не відчуваю нічого Всередині ні сил, ні вібрації Нутрощі й дихання здавлені Зациклене коло фрустрації Я не відчуваю нічого (Нічого) Наче я порожня посудина Тріщини, сиплюся на частки В самоту як в ковдру закутана Будова на руїнах, сморід на пероні Кривавий оскал на фальшивій іконі Церква на крові, держава в смартфоні Гроші на рахунку, цигарки на балконі Довгі руки самоти Обіймають мої кістки, кістки, кістки, кістки Я би дав тобі щось Але ж зовсім пустий Пустий, пустий, пустий Хто ці непрошені гості? Не треба ні месії, ні апостолів Замість останнього пострілу Суди мене розхристану й босу Хто ці непрошені гості? Не треба ні месії, ні апостолів Замість останнього пострілу Довгі руки самоти Обіймають мої кістки Кістки, кістки, кістки Я би дав тобі щось Але ж зовсім пустий Пустий, пустий, пустий