Ми в різних містах, між нами відстань
Блукав посеред океану, і дійшов до пристані
Надіявся, що віднайду всі відповіді істині
Віддав себе в цю подорож, хоч залишився при смерті
Я пам'ятаю твої пристрасті
В твоїх очах я бачив світ, а зараз ноти прикрості
Твої ноти ванілі заставляли мене вирости
Вросли у мою плоть, сука, благаю, мене відпусти
Як мені забути?
Скажи як?
Як забути те, що було?
Якщо ти пора року - то зима
Серпень на дворі, але навкруг сніга
Насправді, на дворі давно уже не серпень
Мій спосіб життя уже не вимолиш у церкві
Мене старого не повернеш, бо він уже мертвий
Я знав на що іду, але не знав, що в ролі жертви
Для мене доброта - з народження, для інших перки
Я наче після польових, я не те, шо потертий
Іноді так гризла совість, шо хотілось стертись
Але ніколи не хотілось свій пройоб на когось сперти
Ніколи, можливо, в мені є просто щось більше, ніж в інших
Я ніколи не щемив інших, я ніколи не бив першим
Можливо, в цьому, ми різні
Можливо, в цьому й проявляється характер
Коли ти не боїшся дивитися в очі правді
Мені так стидно, що я рідко дзвоню мамі
Єдиній, хто прийме мене, спитає, як там справи?
Була лише одна, чиє тепло я відчував
І я давав їй в рази більше, бо цього хотіло серце
Почуття тухли, як вогонь, і пройшов час
Тепер не вірю іншим, мила, вони всі для мене мертві
Як мені забути?
Скажи як?
Як забути те, що було?
Якщо ти пора року - то зима
Серпень на дворі, але навкруг сніга
Якщо ти пора року - то зима
Серпень на дворі, але навкруг сніга
