Прийшла смерть моя, легке точиться
Ти мори, маро, коли хочеться
Я віддам землі всі кісткі мої
А на світ пушу лиш щілки мої!
Не умруть вони: кожна щілочка
Полетить жива, як та пчілочка
Полетить жива і покотиться
В сотні, тисячі переплодиться
І я знов живий світ оглядую
Смерті першої не пригадую
Прийде друга смерть — світ зчорніється
Земля вся в снігу забіліється
І весь світ мара зморить голодом
І щілки мої зціпить холодом
Але холод той не уб'є життя
Перейдуть віки, ожиє дитя
Перейдуть віки, світ завалиться
Вогнем-стовогнем весь розпалиться
І сніги тоді паром кинуться
І щілки мої знов прокинуться
І щілки мої знов прокинуться
Найдуть землю знов, знову кинуться
Найдуть землю знов, знову кинуться
В сотні душ живих перекинуться
І піде життя знов драбиною
І я вигляну знов дитиною
А ти ждеш, маро! Легке точиться
Ти не жди — мори, коли хочеться
Місяць, рік піждеш — що уводити?
Трудно думи всі разом сплодити
Трудно думи всі разом сплодити
Чого ж ждеш, маро? Що уводити?
