Чому ти так вірила, вірила
Коли ти зі Львова до Києва
Про щастя так мріяла
На пальчиках бігала за ним
І знову так вірила, вірила
Коли ти зі Львова до Києва
Під грозами й зливами
Тебе потяг віз туди, де
Наче метро тільки лінія довше
Останній вагон наздогнала його вже
Самотнє купе і на ніч постіль
Відсутній зв'язок
І на сон вже часу досить
Тихо тихо так тихше тихше
Наче дощ за вікнами
Знову пише про вас
Це останній раз
Вірші вірші ти рукою боляче
В душі твоїй
Та тільки він його не читав
І тебе питав
Чому ти так вірила, вірила
Коли ти зі Львова до Києва
Про щастя так мріяла
На пальчиках бігала за ним
І знову так вірила, вірила
Коли ти зі Львова до Києва
Під грозами й зливами
Тебе потяг віз туди, де
Місто людей
Одинокі трамваї
Там хтось кожен день
Своє щастя шукає
Милі на сотні
З того ж вокзалу
Та не знайшла
Те що довго так чекала
Тихо тихо так тихше тихше
Наче дощ за вікнами
Знову пише про вас
Це останній раз
Вірші вірші ти рукою боляче
В душі твоїй
Та тільки він його не читав
І тебе питав
Чому ти так вірила, вірила
Коли ти зі Львова до Києва
Про щастя так мріяла
На пальчиках бігала за ним
І знову так вірила, вірила
Коли ти зі Львова до Києва
Під грозами й зливами
Тебе потяг віз туди, де
