Замість сповіді

Отче, я лише людина, як і ти Віру втратив і не буду прикидатись Я досяг такого рівня самоти Що сповідуватись, певно, вже не здатен Не готуйся відпускати без гріхів Моя совість не відгукується більше Від загиблих відганяючи птахів Не молитви я зачитував, а вірші Хай не посланцю від бога, - без образ, - Капелане, я кажу тобі як брату Як же хочеться пожити інший раз Як же інколи не хочеться вмирати Не прийми за малодушність чи за страх Я здебільшого до смерті став байдужий Та побачиш тих лелек на димарях Випадковий відблиск неба у калюжі Як рікою йде туман, мов паротяг І подумаєш, що можна б ще пожити Хоч яке просте чи то складне життя Після місяців над прірвою у житі Я люблю це буботіння молитов Отче, почитай їх, доки буду спати Дай мені благословення на любов Обіцяй, що ми ще зможемо кохати