Поклик Племенi

О зброю підіймає першим Першим її ж і кладе Ми - з тих Хто вертається й вертає Кого ви не змогли навіть щиро ненавидіти І дотепер такі рідні всі ви незнайомці Стали бронею, сталевими стали Перетворилися на хижаків вранці Коли пробудив нас (Поклик племені) Туго затягнули мотузки І ми разом не аби з ким Щоб рвати зло тут на шматки Наточили свої гострі вістря І за своє обійстя За землю свою ворога - в грядки Ґрунт, переораний залізом Де стрибнеш - там і злізеш Де зайдеш - там залишишся на вік І прадідівські щирі настанови В нашій ДНК будові Тисячами голосів у голові Це поклик, це клич, це від корені Незламні перед страхом І ніким іще не скорені Ми премо тільки вгору І ми для свободи створені Та кожен має в спомині