Боса весна

Листя стало вмить зеленішим

І повітря трішки чистішим

Провожаєм сонце в глибокий сон

Місто наче знову ожило

Ніби вдалось розкрить вітрила

Потім все заховалось за горизонт

Бісики блистіли в твоїх очах

Попіл розчинявся десь на штанах

Байки так шуміли що просто жах

Байки про любов так дістали нас

Я лиш намагаюсь впіймати знак

Щоб розчаруватись в собі ще раз

Хоч на день відчув що таке весна

Хочу ще і ще сюди пірнать

Не боюсь що телефон сяде

Не боюсь що десь заблукаю

Стертий в буденність кипить у венах кров

Цей день поміж решти немов оазис

Мігрень не бентежить бо теж блукає десь

Хай їй грець

Віддав всього себе та не збіднішав

Нести любов у світ це моя ніша

Може придумав а може і справді так

Хто зна

Скільки всього на себе б не вішав

З часом нажаль стаю лиш пустішим

Сумно але вибачай це реальність моя

Не боюсь що телефон сяде

Не боюсь що десь заблукаю

Стертий в буденність кипить у венах кров

Цей день поміж решти немов оазис

Мігрень не бентежить бо теж блукає десь

Хай їй грець

Не боюсь що телефон сяде

Не боюсь що десь заблукаю

Стертий в буденність кипить у венах кров

Цей день поміж решти немов оазис

Мігрень не бентежить бо теж блукає десь

Хай їй грець