Не ведися та й на чужі казки
Пам'ятай, що то є не твоє!
Як собі постелиш, ой, так і ляжеш ти
Та дивися хто з тобою! (Є!)
Кохайтесь, чорнобриві!
Мені тринадцятий минало, то та сама пора
Коли футболу вже замало, тіло каже: "Пора!"
І тут знайшлася кобіта, правда, не з нашого краю
Я чесно того не знав, просто в процесі таке не питають
На другий день тоді, з радості я привів її
Ну і питаюся в мами: "Мамо, кажи, як вона тобі?"
А мама каже, як Шевченко: "Бережи тебе Боже!
Кохайся, чорнобривий, та пам'ятай, з ким не можна!"
Не ведися та й на чужі казки
Пам'ятай, що то є не твоє! (То не твоє!)
Як собі постелиш, ой, так і ляжеш ти
Та дивися хто з тобою! (Є!)
Кохайтесь, чорнобриві!
Кохайтесь, чорнобриві!
Десь десять років пройшло, було історій не мало
То є гастрольне життя і в ньому всяке бувало
Ясен раз у раз скрипів, аж в очах потемніло
Гомоніла Україна, довго гомоніла
І тут затягує знову темна рутина з сусіднього краю
Дивлюся, ніби дівчина, а у очах пекло палає
Та хмари розійшлися і Господь сказав із неба
"Кохайся, чорнобривий, та пам'ятай, з ким не треба!"
Не ведися та й на чужі казки
Пам'ятай, що то є не твоє! (То не твоє!)
Як собі постелиш, ой, так і ляжеш ти
Та дивися хто з тобою! (Є!)
Кохайтесь, чорнобриві!
Кохайтесь, чорнобриві!
Ще треті півні не співали, сниться мені сон
Ніби одружений я, є хата, є балкон
Моя дружина — красуня, любить мене, поважає
Ми й не знаємо горя та і біди ми не знаєм
І тут підходить старший син і каже мені: "Тату!
Там у сусідньому краї є непогані дівчата!"
Я перебив на півслові і кажу: "Слухай, сину
Кохайся, чорнобривий, тільки в межах України!"
Не ведися та й на чужі казки
Пам'ятай, що то є не твоє! (То не твоє!)
Як собі постелиш, ой, так і ляжеш ти
Та дивися хто з тобою! (Є!)
Кохайтесь, чорнобриві!
Кохайтесь, чорнобриві!
Кохайтесь, чорнобриві!
