Крутилось пір'я на вітру
І я згадав негоду ту
В яку мене моя любов покинула
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них рікою хлинула
Зростають у гніздечку соколята
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати
У простори юнацької мети!
В роках моїх така велика сила
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила
Та й батька не забудьте поміж тим!
Я спав роками у вогні
Біда сивіла на мені
І тільки мати у селі в сльозах журилася
А я синочків обіймав
І сам у себе запитав
О де ж ти, моя доле, забарилася!?
Зростають у гніздечку соколята
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати
У простори юнацької мети!
В роках моїх така велика сила
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила
Та й батька не забудьте
Зростають у гніздечку соколята
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати
У простори юнацької мети!
В роках моїх така велика сила
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила
Та й батька не забудьте поміж тим!
