Підкова на щастя

Вечірня дорога вела до села Де дівчина Настя як мальва цвіла Курилась дорога, бо хтось на коні Промчав, наче вітер, і зник в далині! До дівчини Насті, коханої Насті До милої Насті я ішов Підкову на щастя, підкову на щастя Підкову на щастя я знайшов! Прийшов я до Насті, як місяць зійшов Ясний, мов підкова, яку я знайшов При місячнім сяйві, при світлі зорі Зустрів я чийогось коня у дворі! До дівчини Насті, коханої Насті До милої Насті я ішов Підкову на щастя, підкову на щастя Підкову на щастя я знайшов! І поклав я підкову на Настин поріг І кінь мені вдячно вклонився до ніг Звідки було знати, що хтось на коні Дорогу до Насті перейде мені?! До дівчини Насті, коханої Насті До милої Насті я ішов Підкову на щастя, на Настине щастя Собі на нещастя я знайшов! До дівчини Насті, коханої Насті До милої Насті я ішов Підкову на щастя, на Настине щастя Собі на нещастя я знайшов!