Чорнобривці

Коли я був маленький я не знав де я живу І мені не мало ще моє село і хата Просто ще дитиною я вріс у ту траву У ті кущі де в хованки зі мною грала мама С поганими дорогами й хорошими людьми Я виростав і мріяв щось собі біля вікна Я виріс і як згадую вмиваюся слізьми До тих людей дорогами тими прийшла війна Чорнобривці мамині у сажі розцвітуть Біля мого дому якого вже немає Чорнобривці мамині забути не дадуть Це моя земля і мене з неї проганяють Чорнобривці мамині садили не вони Я їм не дозволю квіти ці зривати Чорнобривці мамині не знали ще війни Ці квіти допоможуть мені дім відбудувати Тернистими шляхи бувають тільки до зірок Голки ті колючі і крові немає краю Годинник поламався, повільно тече пісок Моя земля с сиреною в унісон завиває Я повернусь на вулицю де був я ще малий І знову як дитина завалюсь на ту траву Нічого не лишиться від проклятої війни І біля мого дому ті самі квіти цвітуть Чорнобривці мамині у сажі розцвітуть Біля мого дому якого вже немає Чорнобривці мамині забути не дадуть Це моя земля і мене з неї проганяють Чорнобривці мамині садили не вони Я їм не дозволю квіти ці зривати Чорнобривці мамині не знали ще війни Ці квіти допоможуть мені дім відбудувати Чорнобривці мамині у сажі розцвітуть Біля мого дому якого вже немає Чорнобривці мамині забути не дадуть Це моя земля і мене з неї проганяють Чорнобривці мамині садили не вони Я їм не дозволю квіти ці зривати Чорнобривці мамині не знали ще війни Ці квіти допоможуть мені дім відбудувати