Чарувала осінь запізніле літо
Кликала у гості наче ти мене
І манила ніжно поглядом любові
Одягала плаття світло-голубе
Непрошений!
До тебе знов у гості непрошений
Іду з далеких доріг запорошений
Ти лиш від себе мене та й не прожени
Непрошений!
До тебе знов у гості непрошений
Іду з далеких доріг запорошений
Ти лиш від себе мене та й не прожени
А холодним вітром закружляла осінь
І мене понесла в далі, у світи
Ніби ненадовго, а на косах просінь
Тож спізнився знову — мабуть, назавжди
Непрошений!
До тебе знов у гості непрошений
Іду з далеких доріг запорошений
Ти лиш від себе мене та й не прожени
Непрошений!
До тебе знов у гості непрошений
Іду з далеких доріг запорошений
Ти лиш від себе мене та й не прожени
Скрипнули знайомі двері милозвучно
Посмішка зустріла мила, як завжди
Словом не поправиш, лиш одне незручно
Вже довкола білі випали сніги
Непрошений!
До тебе знов у гості непрошений
Іду з далеких доріг запорошений
Ти лиш від себе мене та й не прожени
Непрошений!
До тебе знов у гості непрошений
Іду з далеких доріг запорошений
Ти лиш від себе мене та й не прожени
Непрошений!
До тебе знов у гості непрошений
Іду з далеких доріг запорошений
Ти лиш від себе мене та й не прожени
