"Ти навчись на скрипці", — мати говорила
Бо найбільш любила скрипку у житті
Я її не слухав і, немов на крилах
Брав гітару в руки і зникав в дворі
І бриніли струни на стальних акордах
І вином, і людом повнилось життя
Хвилювалась мати, наче скрипка горда
І дивилась з болем в моє майбуття
Хвилювалась мати, наче скрипка горда
І дивилась з болем в моє майбуття
"І як нова пісня лине із любові"
Згадую пророчі мамині слова
"Скрипка — в твоїм серці, голосі і слові
Бо без цього пісні в світі не бува
Як струна вібрує, голос так тріпоче
Як кохання подих — так звучить вона
Смик нехай торкає серденько дівоче
Бо у скрипки, сину, також є душа"
Смик нехай торкає серденько дівоче
Бо у скрипки, сину, також є душа
І давно на світі мами вже немає
Як стареньку скрипку я до рук беру
Наче мати стиха скрипка промовляє
Все про давню мрію, мамину тугу
"Ви пробачте, мамо, що на ній не граю
Не судилось, мабуть, — з болем я скажу
Але мрію в серці я давно плекаю
Я для внуків ваших скрипку збережу"
Але мрію в серці я давно плекаю
Я для внуків ваших скрипку збережу
Я для внуків ваших скрипку збережу
