Вітчизна

Тобі знайоме почуття спустошення Коли ідуть бої без оголошення Коли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу Та у душі тепло замінюють морозами І ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі Прийшов до тями, опинившись на платформі Пульсує в грудях серце посеред самотності І вже ось-ось почнеться відлік незворотності І ніби до повітря доступ перекрили Та через мить ти підірвешся на ворожій міні І ніби місто охопила революція Скрізь падає каміння, палають вулиці А на майданчиках дитячих гуляє вітер Порожня гойдалка там, де вчора були діти І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати Луна довічний сум твоєї втрати І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає Тобі знайоме прощавання нескінченне Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах Квиток в один кінець, і ти стоїш на станції І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції У голові прокручуєш з життя світлини Щоб все запам'ятати до останньої краплини І вже нема часу триматись за руки І, наче мить, проносяться години А далі потяг їде на шаленій швидкості Від рідної землі твоєї долає відстані Туди, де з гір зриває ріки водоспадами І крик птахів розлітається по автострадах Туди, де ми навік пов'язані з тобою Туди, де час ніколи нам не дасть спокою У цих миттєвостях та їх дрібних частинках Ми разом до останньої життєвої сторінки І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю Я тебе не забуваю, бо ріднішої нема