Не судилось

До тебе я з гітарою ходив, були ми парою Кохались ми і мріяли, та мрії ті розвіялись Як ті хмаринки в небесах і той наший ніжний птах У вирій тихо відлетів, та повернутись не зумів Не судилось нам з тобою разом жити Не судилось, доля так пожартувала Вже зів'яли нашого кохання квіти Та душа моя не згасла, не зів'яла Минають дні і ночі, твої насняться очі Такі ясні й далекі — летять в небі лелеки А з ними мрії відлетять, і птахи нашого життя У вирій відлетіли і вернутись не зуміли Не судилось нам з тобою разом жити Не судилось, доля так пожартувала Вже зів'яли нашого кохання квіти Та душа моя не згасла, не зів'яла Не судилось нам з тобою разом жити Не судилось, доля так пожартувала Вже зів'яли нашого кохання квіти Та душа моя не згасла, не зів'яла Не судилось нам з тобою разом жити Не судилось, доля так пожартувала Вже зів'яли нашого кохання квіти Та душа моя не згасла, не зів'яла