Рік за роком знову й знову
Цю співаю колискову
Ти скорись моєму слову
Спи!
Спи!
Спи!
Спи!
Ой, жаль мені, воріженьку
Що став на цю доріженьку
Йдеш на смерть, як навіжений
Спи!
Спи!
Спи!
Спи!
Злість покинь, покинь утому
Більш нема потреби в тому
Уві сні навік потонеш
Спи!
Спи!
Спи!
Спи!
Спатимеш в землі холодній
Як дитя у моїм лоні
Ти довіку у полоні
Спи!
Спи!
Спи!
Спи!
Ти ж хотів землі цієї
Тож тепер змішайся з нею
Станеш сам моєю землею
Спи!
Спи!
Спи!
Спи!
