Курликнув на прощання іздаля
Осінній ключ, і ніби потемніло
На мить здалося, що матінка земля
Услід синам сказати щось хотіла
Чи почекайте, чи верніться, ні
Летіть у світ і зрідка прилітайте
Шукайте долі на чужій землі
Чужої правди діток научайте
Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль
Там береги кленові за водою
Далекі і широкі, та чужі
І жменюшку землі візьміть з собою
І від води бодай не розгубіть
А вже вогні горять і манять даллю
І гріють зір, та холодно душі
Що не мовчить, а так щемить печаллю
І плаче слізьми рідної землі
Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль
Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль
Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль
Мою тугу, мою печаль
