Я витягую старі щоденники –
Із щасливішого часу
Уявляла в них себе натхненною –
Так смішно зараз
Вже не обіцяють: "усе попереду!"
Знай повчають: "поспішай!"
Як можна мене, невпевнену
Так різати без ножа?
Бо нам більше не двадцять, нам більше не двадцять
У всіх сферах – суцільна нестача
Додаю в закладки все, що бачу
А як інакше? А як інакше?
Поки я на все не збайдужіла
Видавай усі свої шпильки, стріли
Ну, якого милого ми зустрілись?
Я і так сама все про себе знаю
Що зла і надривна, вписала у твітер –
Сховати не намагаюсь, я кажу відкрито
A ти – все на вітер. на вітер
Бо нам більше не двадцять, нам більше не двадцять
Залишатися друзями стало в біса важче
Ти не думай, я не нарікаю, я не плачу
Вже ніколи не буде
Бо нам більше не двадцять, нам більше не двадцять
Залишатися друзями стало в біса важче
Ти не думай, я не нарікаю, я не плачу
Вже не буде
Вже не буде
