Лунай понад лугами пісне моя
Лети мов білий пух де ген тополя
Лети коли на серці мені тужно
Коли вітри у груди б'ють потужно
Коли дощем у вікна сумом ллє
Мов джерело життя по волі б'є
А я собі тихо заспіваю
Про тебе не зрівняний рідний краю
Про гори, про поля, і бистрі ріки
Про рідну хату де зростали дітьми
Про те подвір'я де горіх гойдає
Де рідна мати все мене чекає
По над дерева линь та й понад гілля
Лети понад Збручем на все Поділля
Де зріє у жнива рясне колосся
Де подолянка розплела волосся
Де хлібом-сіллю гостей зустрічають
Вино по вінця щиро наливають
А я собі тихо заспіваю
Про тебе не зрівняний рідний краю
Про гори, про поля, і бистрі ріки
Про рідну хату де зростали дітьми
Про те подвір'я де горіх гойдає
Де рідна мати все мене чекає
А я собі тихо заспіваю
Про тебе не зрівняний рідний краю
Про гори, про поля, і бистрі ріки
Про рідну хату де зростали дітьми
Про те подвір'я де горіх гойдає
Де рідна мати все мене чекає
Про те подвір'я де горіх гойдає
Де рідна мати все мене чекає
