Вже опале листя з вітром розмовляє, день тихенько догора
В сутінках стежина далеко десь зникає, осінь — золота пора
Наче лист пожовклий вітром закружляє, в світі заблукала ти
Я вже не шукаю — лиш в пам'яті гортаю для мене дорогі сліди
Восени заблукає слід кохання, восени
Восени догорає зірка рання, восени
Восени закружляє жовтим листом, восени
Восени стелить гай рясним намистом, восени
Під ногами листя тихе, наче шепіт, схоже на слова твої
Золоту стежину, де разом ходили, тихо пригадай собі
Як слова гарячі серце зігрівали в дощові осінні дні
Ми чомусь зраділи, і неначе снилось, що на світі ми одні
Восени заблукає слід кохання, восени
Восени догорає зірка рання, восени
Восени закружляє жовтим листом, восени
Восени стелить гай рясним намистом, восени
Восени заблукає слід кохання, восени
Восени догорає зірка рання, восени
Восени закружляє жовтим листом, восени
Восени стелить гай рясним намистом, восени
Восени заблукає слід кохання, восени
Восени догорає зірка рання, восени
Восени закружляє жовтим листом, восени
Восени стелить гай рясним намистом, восени
