Тихо осінь жовтим листям закружляла у гаю
Я на тебе зачекався, наче місяць на зорю
Вийдеш ти, та ненадовго, поспішаєш до зорі
Моє серце розриваєш на частиночки малі
Ну почекай хоч на хвилину і від мене не тікай
Надивлюся в твої очі, мов блакитний небокрай
У селі дівчат багато, лиш у мене ти одна
Може, зірка; може, пісня; може, квітка весняна
Ну почекай хоч на хвилину і від мене не тікай
Надивлюся в твої очі, мов блакитний небокрай
У селі дівчат багато, лиш у мене ти одна
Може, зірка; може, пісня; може, квітка весняна
Вже лелеки закружляли понад гаєм, як колись
Мої мрії про кохання десь у вирій понеслись
Та у серці все чекання десь надію зігріва
Що на другий рік зійдемось, наче долі два крила
Ну почекай хоч на хвилину і від мене не тікай
Надивлюся в твої очі, мов блакитний небокрай
У селі дівчат багато, лиш у мене ти одна
Може, зірка; може, пісня; може, квітка весняна
Ну почекай хоч на хвилину і від мене не тікай
Надивлюся в твої очі, мов блакитний небокрай
У селі дівчат багато, лиш у мене ти одна
Може, зірка; може, пісня; може, квітка весняна
Мов на крилах, полетіла ти від рідної землі
Вже у тебе є родина — я ж самотній у селі
Тиха осінь у чеканні заблудилася на мить
Та кохання в моїм серці чомусь сумно так болить
Ну почекай хоч на хвилину і від мене не тікай
Надивлюся в твої очі, мов блакитний небокрай
У селі дівчат багато, лиш у мене ти одна
Може, зірка; може, пісня; може, квітка весняна
Ну почекай хоч на хвилину і від мене не тікай
Надивлюся в твої очі, мов блакитний небокрай
У селі дівчат багато, лиш у мене ти одна
Може, зірка; може, пісня; може, квітка весняна
