А вдома як вдома: напевно, весна
Подвір'я маїть коло хати
З вишень буйний цвіт потихеньку пада
В вікні зачекалася мати
Лелеки вже звили під небом гніздо
Та й виводу свого чекають
А я вже за рідним так скучив теплом
Та й тільки слова повторяю
А там, де рідна хата, ллє тепло
Що Бог створив батьківськими руками
Де стіл так пахне хлібом й молоком
Дитинство там моє під образами!
Я знов до тебе через сотні днів
Спішу здалека у твої світлиці
Спішу, як у дитинстві, сісти знов на твій поріг
Води напитись з рідної криниці
Минають чомусь вже так довго ті дні
Та й серце почуло вже втому
А друзі тепер пам'ятають мої
Слова, що казав не одному
Мине час розлук — і подвір'я своє
Я знов мов обгорну руками
Повернусь туди і, мабуть, назавжди
Туди, де так мріяв роками!
А там, де рідна хата, ллє тепло
Що Бог створив батьківськими руками
Де стіл так пахне хлібом й молоком
Дитинство там моє під образами!
Я знов до тебе через сотні днів
Спішу здалека у твої світлиці
Спішу, як у дитинстві, сісти знов на твій поріг
Води напитись з рідної криниці
Роки ті минули, і болі мої
Літак від землі відриває
Мов мати в журбі, моя рідна земля
Синів своїх блудних стрічає
І ось рідне місто, подвір'я й поріг
А в серці сторінка хвилює
І в сінях вслухаюся в голос батьків
А далі вже слів так бракує
А там, де рідна хата, ллє тепло
Що Бог створив батьківськими руками
Де стіл так пахне хлібом й молоком
Дитинство там моє під образами!
Я знов до тебе через сотні днів
Спішу здалека у твої світлиці
Спішу, як у дитинстві, сісти знов на твій поріг
Води напитись з рідної криниці
Спішу, як у дитинстві, сісти знов на твій поріг
Води напитись з рідної криниці
Води напитись з рідної криниці
