Падала зоря з неба за моря
І подумав я, що зорі — неба сльози
Або кораблі до грішної землі
А може, всі вони — самого неба діти
Хто заплаче за ними, такими живими?
Хто заплаче за ними? Хто згадає про них?
А над ними й над нами небо плаче зірками
Небо плаче як мама, небо плаче за нас
Падала зоря з неба за моря
І життя як мить, більше не болить
Але часу літ не зітре їх слід
Скільки їх таких живих?
Хто заплаче за ними, такими живими?
Хто заплаче за ними? Хто згадає про них?
А над ними й над нами небо плаче зірками
Небо плаче як мама, небо плаче за нас
Хто заплаче за ними, такими живими?
Хто заплаче за ними? Хто згадає про них?
А над ними й над нами небо плаче зірками
Небо плаче як мама, небо плаче за нас
Падала зоря
