Цієї пори

Цієї пори – римую вміло ламані рядки, Радію сонцю, або зливі – навпаки, Прикрашаю ці бетонні споруди, Вдихаю вітер свободи на повні груди! Куплет 1: Цієї пори – виходжу у місто,у мій бетонний ліс – Це моя колиска, і звісно кожен міст Містить історії столітніх берегів, Дорогих оку, стародавні схили я заполонив Поглядом, відчуваю: рима щось не в'яжеться, Та хвилі у Дніпрі обов'язково нам підкажуть, І мотиви, дивами виданими порційно, Видами видобуте насіння без сумлінь буде засіяно... Постійно на тротуарі нас пильнує пил, Все по колу,нібито старий потрісканий вініл, Мій посил стелить килим із асфальту і бетону, Салютую всім від Русанівки до Оболоні! В мікрофоні мої дні – монотонні і цікаві, Монохромні і яскраві, не потонемо у справі, Навіть у тунелі, під землею, ближче до кори, Я кайфую, і це саме цієї пори. Цієї пори – римую вміло ламані рядки, Радію сонцю, або зливі – навпаки, Прикрашаю ці бетонні споруди, Вдихаю вітер свободи на повні груди! Куплет 2: Цієї пори я полюбляю оббивати пороги, Шукати дороги та ще й цікаві діалоги, Та більше змоги здобути теплу насолоду, Промінь сонця сприймаю за винагороду... Відчуваю свободу в собі та по всьому тілу Містики не має тут - виношую ідею спілу, Просто серед парку хтось випалить цигарку, Течія несе тебе по тротуару як байдарку... Тут чари пейзажів крізь зелені дерева, Розмаїття персонажів, в яких душа місцева, Легеням подяка киснева - прийшов у тонус, Одразу хватка сталева - відчуй приємний бонус... Вулиці, двори, палітра, час творити ідеї, В допомогу пагорби мости, як старі музеї, Райони, магістралі, стадіони як Колізеї, В пам'яті усе, як під вулканом Помпеї... Цієї пори – римую вміло ламані рядки, Радію сонцю, або зливі – навпаки, Прикрашаю ці бетонні споруди, Вдихаю вітер свободи на повні груди!