Вокзали (feat. Сашко Положинський & Іра Швайдак)

Вони прощалися під небом ватним Вокзали більше усіх бачили і можуть знати Ці обійми на замок і ці взаємні клятви,- Такі слова стріляють, наче на папір клякси Вони прощалися під небом ватним І тільки два слова: "Пообіцяй чекати" Світ крутився навколо, не відпускати ніколи Але чекали сині, та нестерпні вагони Речей повні валізи. Серце неначе залізо Ці очі, що навпроти, так глибоко залізли Монети в таксофон, той голос, наче сон Ще пару місяців і зміниться той тон Та осінь плакала на парасолі та плащі А десь там спереду поїзд, як чайник пищить Із собою треба усі спогади забрати Вони прощалися під небом з вати Дай мені руку, ти мені свою, а я тобі свою Інакше не встою, впаду росою, не вистою Інакше не встою, впаду росою, не вистою Вони прощалися під небом похмурим Тіла палали від підвищеної температури В очах застигли сльози, в серцях - болючі жала Рука в руці ледь помітно дрижала Словами шукали виправдання розлуці Ці аргументи куці, інакше не може бути буцімто І знову сльози самі собі не вірять Тоннами болю майбутню розлуку міряють - Почекай, не втікай Можливо ще є шанс лишитися, нехай Провідник, зазвичай непривітний та злісний Раптом скаже, що цей квиток не дійсний Вони прощалися під небом похмурим Пасажири довкола раділи своїм туристичним турам А ці двоє думками хаотично шукали приводу піти разом з вокзалу Дай мені руку, ти мені свою, а я тобі свою Інакше не встою, впаду росою, не вистою Дай мені руку, ти мені свою, а я тобі свою Інакше не встою, впаду росою, не вистою