Їхав козак за Дунай, сказав: Дівчино, прощай
Ти, конику вороненький, неси та гуляй
Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче
Як ж ти мене покидаєш - тільки подумай
Лучше було б, лучше було б не ходить
Лучше було б, лучше було б не любить
Лучше було б, лучше було б та й не знать
Чим тепер, чим тепер забувать
Лучше було б, лучше було б не ходить
Лучше було б, лучше було б не любить
Лучше було б, лучше було б та й не знать
Чим тепер, чим тепер забувать
Вийшла, ручки заломавши і тяженько заплакавши
Як ж ти мене покидаєш – тільки подумай
Білих ручок не ламай, ясних очок не стирай
Мене з війни із славою к собі дожидай
Лучше було б, лучше було б не ходить
Лучше було б, лучше було б не любить
Лучше було б, лучше було б та й не знать
Чим тепер, чим тепер забувать
Лучше було б, лучше було б не ходить
Лучше було б, лучше було б не любить
Лучше було б, лучше було б та й не знать
Чим тепер, чим тепер забувать
Не хочу я нікого, тільки тебе одного
Ти здоров будь, мій миленький, а все пропадай
Свиснув козак на коня: Оставайся здорова
Як не згину, то вернуся через три года
Лучше було б, лучше було б не ходить
Лучше було б, лучше було б не любить
Лучше було б, лучше було б та й не знать
Чим тепер, чим тепер забувать
Лучше було б, лучше було б не ходить
Лучше було б, лучше було б не любить
Лучше було б, лучше було б та й не знать
Чим тепер, чим тепер забувать
