А вітер тихо колихав білизну
Яка висіла на краю балкону
І віддавалась повністю, наскрізно
Промінню стихлому та ще палкому
Згасав яскравий вечір, колихались
Смарагдові листки натхненних вишень
І моє серце, що не розкохало
Пришвидшило своє биття на тиждень
Пройшлася тихо-плавно по камінню
І розляглась на ньому темна кішка
Віддавши у цю мить себе промінню
Яке згасало просто і розкішно
І я віддав промінню своє серце
Яке і так яскраво променилось
Закоханістю, що не проминеться
Те серце, що фатально провинилось!
Вітер тихо колихав білизну (мг-о, гойдай)
А вітер тихо колихав білизну (мг-о, мдай)
