Між будинками й стежками
Біля берега вночі
Там гуляла і блукала
Загубила там ключі
І нехай я дозріла до цього спокою
На самоті, на самоті
І нехай я дозріла до цього спокою
На самоті, на самоті
Мої ліки — це повітря
Мої рани — це любов
В світі, де найбільша втома
Моя втома від розмов
І нехай я готова мовчати й дихати
Тут знов і знов, тут знов і знов
І нехай я готова мовчати й дихати
Тут знов і знов
Не бреши мені у вічі
Ти не хочеш жити вічно
З часом інтерес зникає
Все буденне, все минає
Лиш люблю я запах квітів
Лиш люблю я хвилі вітру
Лиш люблю я щирі очі
Люблю темні ночі
І нехай я дозріла до цього спокою
На самоті, на самоті
І нехай я дозріла до цього спокою
На самоті, на самоті
І нехай я дозріла до цього спокою
На самоті
І нехай я дозріла до цього спокою
На самоті, на самоті
І нехай я дозріла до цього спокою
На самоті
