Жива (Акустика)

Скільки думок, скільки непрошених Скільки зерна та не пророщено Скільки думок, скільки непрошених Скільки зерна та не пророщено Скільки машин назавжди зламаних Скільки людей на моїй пам'яті Я обираю собі вбрання Ти з нею бачишся востаннє Ти не впізнаєш мене В мене кольорові сни тепер А в очах глибина від блакитних озер Люди встають і одягаються Люди назад не повертаються А-а-а-а-а-а-а Ти не впізнаєш мене В мене кольорові сни тепер А в очах глибина від блакитних озер Ти не впізнаєш мене Кров немов гаряче золото А тепер прощавай, нас не бачить ніхто З холодними долонями ти А я жива! Жива і не залізна Цій душі в твоїх долонях тісно Ти не впізнаєш мене В мене кольорові сни тепер А в очах глибина від блакитних озер