30 повінь

Я забираю свою прозу, розмитую казками

Було так непросто, потреба в підказках

Підказках (підказках)

Потреба в підказках (підказках)

Я забираю свою прозу, розмитую казками

Було так непросто, потреба в

Потреба в підказках (підказках)

Єднаю свою прозу, розмитую казками

Було так не просто, потреба в підказ-

Потреба в підказках (підказках)

Єднаю свою прозу, розмитую казками

Було так не просто, потреба в підказках

Я співала тобі уві сні

Бача в прозорих рядках твою душу

Та горить синевою в домашній печі

Тікає, поки я не затушу

Тоє горе палає

Моє горе мовчить, виводить на сушу

Та я не відпускаю, мене не відпускає, я мушу

Я мушу стояти навколішки, смиренно сумуючи

Сирена вальсує, малюючи слізьми твої лекала

Безжальна, невчасна

Я малюю в собі нову ліру ривками

Забракло смути, журби

Повертаюсь на тоє, шо єднало

Мої і твої

Мої і твої, мої і твої

Мої і твої, мої і твої

Мої і твої, мої і твої

Мої і твої, мої і твої

Мої і твої, мої і твої

Мої і твої, мої і твої

Мої і твої, мої і твої

Ти враз украсив мою осінь багряними ранами

Циклом в 30 повінь, іржавою барвою

Я забираю свою прозу, розмитую казками

Було так непросто

Ти враз украсив мою осінь багряними ранами

Циклом в 30 повінь, іржавою барвою

Я забираю свою прозу, розмитую казками

Було так непросто, потреба в підказках