Розказала казку мені вода
Про ранкову повінь шепотіла вона
Про Діву Озера співала роса
Про її вроду весна розповіла
Як буйний вітер стріхи зривав
Красуню тую по світу шукав
І минав у віках його шлях
Тільки не минала вона в його думках...
ПР.
В її полоні тече вода за обрій!
У її лоні тече вода за обрій!
В її долонях вся земля, трава і небо!
Ти у неї в полоні, та шукати її не треба
Шукати її не треба...
В вовками в степах, з птахами в небесах
Зі співом стріл у далеких боях
Він губив її сліди, але одного дня
У тихої ріки хтів напоїти коня
І побачив знайоме обличчя в ріці
Зі сльозою на очах міцно стис у руці
Спогад про Діву Озера... Спогад про Діву Озера
Під верболозами у заграві дня розплітаю вітром твої коси я...
Під верболозами у заграві дня розплітаю вітром твої коси я...
ПР.
В її полоні тече вода за обрій!
У її лоні тече вода за обрій!
В її долонях вся земля, трава і небо!
Ти у неї в полоні, і звати її Повінь
Звати її Повінь...
