А він творив картину довгі дні
А він творив картину довгі ночі
Його душа в солодкому вогні
Її уста писала, її очі
Вона всміхалася йому на полотні
Гукала, кликала, манила за собою
Він йшов, немов по сонячній струні
Осяяний, осліплений любов'ю...
Нецілована, незнана...
Ти моя, моя кохана!
Недосяжна, незнайома
Моя втіха, моя втома!
Губами вимальовував: "Люблю!"
І на весь світ кричав він: "Я кохаю!"
Художника ніхто не розумів, -
Він серцем досягнув вершини раю...
Нецілована, незнана...
Ти моя, моя кохана!
Недосяжна, незнайома
Моя втіха, моя втома!
Нецілована, незнана...
Ти моя, моя кохана!
Недосяжна, незнайома
Моя втіха, моя втома!
Нецілована, незнана...
Ти моя, моя кохана!
Недосяжна, незнайома
Моя втіха, моя втома!
