Кличу тебе

Ріка моєї долі виходить з берегів І я малюю образ твій у небі Така вже твоя воля - я нежаданний гість Тільки, як я буду жить без тебе? І знову кличу я тебе Тільки не чуєш Тільки не чуєш А без кохання до небес Не долечу я Не долечу я А я не розумію неспокою душі: То сум, то радість, то безсонні ночі А вітер знов навіє такі сумні вірші Що зі мною? - зрозуміти хочу І знову кличу я тебе Тільки не чуєш Тільки не чуєш А без кохання до небес Не долечу я Не долечу я... Коли надія стане росою на траві І перестану я молити небо У серці, мов у Храмі сховаю образ твій Тільки, як я буду жить без тебе? І знову кличу я тебе Тільки не чуєш Тільки не чуєш А без кохання до небес Не долечу я Не долечу я... І знову кличу я тебе Тільки не чуєш Тільки не чуєш А без кохання до небес Не долечу я Не долечу я... І знову кличу я тебе Тільки не чуєш Тільки не чуєш А без кохання до небес Не долечу я Не долечу я