Заспокой, що не покоїть, прожени той гіркий біль.
Вже так довго в серці моїм невгамується метіль!
Відведи мене туди, де шепочуться тополі.
Мамо, добре знаєш ти, хто є той один у полі.
Птахом лину до твого вікна,
До хатини, мамо, де твій спів луна.
Вже за хвилину кличе чужина...
Все одно до тебе лину!
Птахом лину, мамо, до твого вікна.
Серед поля, по під небом, зупинюсь, вгамую жаль.
Не збагну, хто я без тебе, iдучи в незнану даль!
Відведи мене туди, де нестину я недолi.
Мамо, добре знаєш ти, як порожньо в тому полі.
Птахом лину до твого вікна,
До хатини, мамо, де твій спів луна.
Вже за хвилину кличе чужина...
Все одно до тебе лину!
Птахом лину, мамо, до твого вікна.
В серцi сина мамо голос твiй луна.
Вже за хвилину кличе чужина,
Все одно до дебе лину -
Птахом лину, мамо, до твого вікна.
